Як визначити базу ПДВ с 1 січня 2015 року

Для контрольованих операцій правило відрізняється. За базу ПДВ потрібно брати найбільшу з трьох величин: договірну ціну, звичайну або ж ціну купівлі/собівартість (для необоротних активів — залишкову вартість).

Мінімальна база ПДВ для товарів

При постачанні товарів база ПДВ має бути не нижче за ціну їх придбання (абз. 2 п. 188.1 ПКУ). Але відразу виникає запитання: а що вважати ціною придбання? У ПКУ відповіді немає. А отже, є привід замислитися: вважати ціною придбання (1) лише ціну, сплачену постачальникові, чи (2) первісну вартість товару. На перший погляд, ми повинні орієнтуватися на перший варіант, тобто на суму, яка сплачується постачальникові. Однак, на жаль, це не так. Як мінімум, тому, що:

До первісної вартості, крім ціни придбання, включаються, зокрема, ТЗВ та інші витрати, пов’язані з доведенням товарів до стану, в якому вони придатні до використання (п. 9 П(С)БО 9).

— якщо ведете облік товарів за середньозваженою вартістю або в купівельних цінах, то визначити ціну, яка сплачена за конкретну одиницю товару, досить проблематично;

— для виготовленої продукції ПКУ вказує орієнтуватися на собівартість (а не лише на вартість вхідних матеріалів). А підхід усе ж таки має бути один;

— проти нього, найімовірніше, виступатимуть і податківці (особливо якщо врахувати, що база ПДВ, визначена за ньому, буде нижче).

Тому при розрахунку мінімальної бази ПДВ при постачанні товарів орієнтуйтеся на їх первісну вартість у бухобліку. Якщо точніше, їх вартість, яку ви списуватимете на витрати. До речі, це означає, що мінімальна база багато в чому залежить від обраного вами методу списання запасів.