Звільнення за скороченням: що потрібно знати

На сьогоднішній день мало кого здивуєш скороченням штату працівників на підприємстві, установі чи організації, при цьому часто страждають працівники.

Деякі роботодавці в умовах економічної кризи планують звільнення працівників. Однак, їхні дії вимагають певної послідовності та законності.

Як зрозуміти що почалась «процедура скорочення»?
За законом наказ про скорочення працівникові повинні надати за 2 місяці до дати звільнення – особисто, «під розпис». Також працівникові зобов’язані запропонувати іншу роботу на тому ж підприємстві.  Про майбутнє скорочення, причини і терміни звільнення роботодавець повинен повідомити службу зайнятості та профспілку (якщо така існує).

Варто знати, що законодавство передбачає заборону на звільнення працівника, якщо він знаходиться у відпустці або на лікарняному, а також вагітної жінки та жінки що має дитину до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитину-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації. Також ст. 42 КЗпП визначає коло працівників у яких є переважне право залишення на роботі.

Що потрібно знати, якщо скорочення не уникнути?
Важливо пам’ятати, що розмір і термін виплати допомоги по безробіттю залежить від того з якої причини працівник втратив роботу.  Не рідко роботодавці пропонують, або навіть змушують, звільнятись «за власним бажанням».  Головне, в такому випадку, не погоджуватись на прохання роботодавця, адже ставши на облік в службі зайнятості, перші 90 днів ви не отримуватимете допомогу. Вже ж краще, якщо причина звільнення буде «за згодою сторін» або «у зв’язку із закінченням терміну договору», адже у такому разі обмежень виплати допомоги по безробіттю не передбачено.

Але найкращим варіантом у разі звільнення є причина «у зв’язку зі змінами в організації виробництва і скороченням штату», бо в такому разі роботодавець повинен повністю розрахуватись за весь відпрацьований час та виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.

Пам’ятайте, в разі порушення роботодавцем процедури звільнення, працівник має повне право звернутися за захистом своїх трудових прав.

Куди звернутися після звільнення за скороченням?
Йдемо до служби зайнятості за місцем проживання. Законодавство не встановлює граничних термінів реєстрації громадянина в державній службі зайнятості після звільнення з роботи. Особи, яким на дату звільнення (на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП) до досягнення пенсійного віку залишилося не більше 1,5 року, мають право на достроковий вихід на пенсію.

Це право надається за умови реєстрації в центрі зайнятості не пізніше тижневого терміну після звільнення з роботи та в разі відсутності для цього працівника підходящої роботи, інакше таке право буде втрачено. Військовослужбовці та працівники органів внутрішніх справ, звільнені у зв’язку зі скороченням чисельності або штату чи за станом здоров’я без права на пенсію, повинні зареєструватися в центрі зайнятості протягом місяця з дати взяття їх на облік у військовому комісаріаті, а особи, які не підлягають військовому обліку, – протягом місяця з дня зняття з обліку.

Статус безробітного дає особі право на отримання допомоги по безробіттю на умовах та в розмірах, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Розміри соціальних виплат залежать від страхового стажу, підстави звільнення та розміру заробітної плати, яку людина отримувала перед звільненням.

Розмір допомоги по безробіттю встановлюється у відсотках до їхньої середньої зарплати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат, залежно від страхового стажу:

до 2 років – 50%;

від 2 до 6 років – 55%;

від 6 до 10 років – 60%;

понад 10 років – 70 %.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю виплачується у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів – 100%;

протягом наступних 90 календарних днів – 80%;

у подальшому – 70%.

Однак, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Для отримання статусу безробітного, що дає право на виплату допомоги по безробіттю у разі наявності такого права, людина особисто на 8-й день після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи подає до центру зайнятості заяву з інформацією про те, що вона не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрована як фізична особа-підприємець, копію довідки про ідентифікаційний номер, а також довідку про заробітну плату з останнього місця роботи.

Таким чином, допомога по безробіттю призначається на підставі:

особистої заяви безробітного;

копії паспорту;

копії довідки про ідентифікаційний номер;

трудової книжки;

документа про освіту;

свідоцтва про державне соціальне страхування (в разі наявності).

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, при умові одержання статусу безробітного. Чинним законодавством не визначений граничний термін перебування безробітних на обліку.

Особа, визнана в установленому порядку безробітною, повинна у визначені терміни відвідувати центр зайнятості та виконувати рекомендації працівників центру зайнятості щодо пошуку роботи.